к.м.н. невролог Олексюк-Нехамес А.Г. (olekalla@gmail.com)
Особливості неврозів у дітей. У багатьох хворих з неврозами є риси відразу декількох варіантів невротичних розладів: (тривожно-фобічного, істеричного, депресивного, соматоформного) проте в кожному випадку варто виділити ведучий синдром, який домінує при огляді. При формуванні діагнозу “неврозу” окрім його клінічної форми і переважаючого синдрому, бажано дізнатися важкість процесу, що відображає ступінь соціальної дезадаптації хворого його динаміку (прогресуюче, стаціонарне, регресуюче, рецедивуюче протікання з фазами компенсації, декомпенсації і ремісії). До неврозів близькі реактивні (стресові) розлади які виникають під певним впливом психічної травми або неблагоприємної ситуації і мають тенденцією до регресу після її розрішення. Від неврозів варто відрізняти неврозоподібні розлади, які виникають як ускладнення соматичних і неврологічних захворювань, медикаментозної терапії. Невипадково багато проявів астенічного неврозу пов’язані з психічною гіперестезією в сфері сприйняття сенсорних стимулів (непереносимість яскравого світла, голосних звуків) і тілесних імпульсів. Соматичні скарги хворих нерідко пов’язані зі зниженням порогу сприйняття інтероцептивних імпульсів, що виникають при нормальній роботі організму. Одним із проявів гіперестезії можуть бути головні болі напруги і відчуття головокружіння. У хворих з астенічним неврозом часто відмічають помірно виражені тривожні або депресивні аффекти, зниження лібідо; можливі порушення засипання, часті нічні пробудження іноді гіпересомнія. При прогресуванні захворювання деяка занепокоєння хворих своїм психічним станом або фізичним здоров’ям може набувати риси астеноіпохондрії. Астенічний невроз (диф. діагноз). Важко диференціювати від астеноподібних станів, викликаних соматичними хворобами і органічними ураженнями ЦНС, синдрому хронічної втоми а також астенічних розладів особистості. Тривожно-фобічні розлади.Це група невротичних розладів, ключовим проявом яких є аффект страху, або у вигляді немотивованої “вільно плаваючої” тривоги, або у вигляді сфокусованих , що піддаються когнітивній переробці але іраціональних фобій. F40 “фобічні тривожні розлади” F41 “інші тривожні розлади”. Загальною рисою фобічних розладів являється боязнь певних ситуацій, які не мають реальної небезпеки. Характерно, що хворий намагається уникати лякаючих його ситуацій (обмежена поведінка). Важкість діагнозу подібного стану заключається в тому що захворювання (його суб’єктивні прояви, боязнь хворого з приводу можливого закінчення) саме по собі створює психотравмуючу ситуацію, за рахунок якої по механізму психогенії виникають нозогенні невротичні реакції. Астенічний невроз (неврастенія). Для діагностики неврастенії необхідні наступні ознаки:Постійні скарги на підвищену втомлюваність після розумової роботи або скарги на слабість в тілі і виснаження після мінімальних зусиль. Не менше двох із наступних ознак: м’язові болі, головокружіння, головні болі напруги, подразливість, порушення сну,неможливість розслабитись, подразливість диспепсія; Любі вегетативні або депресивні симптоми, що не відповідають по своїй тривалості і важкості критеріям більш важких психічних розладів. Ключовий критерій астенічного неврозу – швидка втомлюваність. Яка може проявлятися в когнітивній сфері – (зниження концентрації уваги, нездатність до інтеллектуального зусилля, ослаблення розумової працездатності) в афективній сфері (емоційна лабільність, чергуваня епізодів подразливості і пригніченості, низький поріг фрустрації, ангедонія) фізичній сфері (швидко наступає відчуття фізичного виснаження, падіння сил, розбитості). Проте, астенію варто розглядати наслідок виснаження деякої нервової енергії, оскільки несвідоме стремління утекти від активної психічної діяльності і тим самим ослабити внутрішній психологічний конфлікт. Але, якщо все ж потрапляє у них, як правило виникає виражена психовегетативна реакція з вираженою тривогою, почуття страху, серцебиття, тремтіння, стан передзомління, відчуття вегетативних проявів, які комбінуються з страхом померти, здійснити неконтрольований вчинок або “зійти з розуму”. При тривожних розладах в клінічній картині домінує тривожний аффект, який носить генералізований неситуативний (немотивований) характер і як правило, супроводжується гіпервентиляція і інші вегетативні порушення. Психотерапія в неврології в лікуванні неврозів. Психотерапія – це система мовного і дієвого впливу на психіку будь якого хворого, адресована первинно до особистості людини, скерована на зміну його реакції, відношень та установок, що мобілізує людину на боротьбу з хворобою, усуває шкідливий вплив оточуючого середовища, має перевиховну дію, на хвору людину його рідних та близьких. Основна мета патогенетичної психотерапії при неврозах – в першу чергу зміна порушеної системи відношення хворого, корекція неадекватних емоційних реакцій і форм поведінки, необхідною препосилкою якої являється досягнення хворим розуміння причинно-наслідкових залежностей між особливостями його системи відношень і захворюванням. Особливості психотерапії. На перший план в психотерапевтичному лікуванні неврозів виходить не індивідуальна а групова терапія. Використовується групова дискусія, пантоміма, психогімнастика, проективний рисунок, музикотерапія. Психотерапія проводиться в відкритих та закритих групах по 8-12 або 25-30 чоловік. Групи організовуються по загальному етіопатогенетичному фактору в розвитку неврозу і рідше – по загальній симптоматиці невроза. Не рекомендується включати в одну групу 2-3 хворих з істеричною акцентуацією характера, важкою обсесивною симптоматикою. Хворим пропонується частота занять від 1 разу в тиждень до щодених тривалістю від 1 до 1,5 годин. В процесі індивідуальної психотерапії лікар отримує інформацію про хворого субєктивного і викривленого характеру, так як пацієнт свідомо чи несвідомо деформує частину своїх проблем і конфліктів. В умовах групової психотерапії лікар отримує унікальні дані , що стосуються реальної поведінки пацієнта в різних ситуаціях з різними людьми , в якому находять вирази його реальні установки, цінності, мотиви, особливості емоційного реагування. При невротичній реакції. Найбільш ефективні раціональна психотерапія і гіпнотерапія по типу “гіпноз-відпочинок” а при істеричних невротичних реакціях (блефароспазм, тик, мутизм, рвота, ) — гіпнотерапія. При невротичній рекції тривожно фобічного характеру. Застосовується раціональна терапія, гіпнопсихотерапія, рекомендуєтться аутотренінг. При істеричному неврозі: Рекомендується внушення в гіпнотичному стані і наяву, соціотерапія, сімейна психотерапія, обов’язкова групова психотерапія, лібропсихотерапія. При неврозі навязливих станів. Ефективна раціональна психотерапія, аутогенне тренування, корисні також групова психотерапія, самовнушання. Рекомендується заспокійлива відволікаюча психотерапія, в свідомому стані, активна соціальна діяльність хворого. При неврозі розвитку (іпохондричний, істеричний, психастенічний, астенічний) — психотерапія передбачає повторні курси лікування (групова психотерапія, активуюча психотерапія). Неврастенія. Психотерапія в лікуванні неврастенії має ведуче місце. Завдання її являється зменшення астенічних аффективних порушень. Рекомендується щадячий лікувально- охоронний режим. Проводиться коллективна індивідуальна психотерапія, аутогенне тренування, яка повинна не лише бути направлена на лікування окремих симпмтомів хвороби і сприяє зміні реагуваня хворого на ті чи інші життєві ситуації Continue reading
