Особливості відновного лікування захворювань периферійної нервової системи.
к.м.н. Олексюк-Нехамес А.Г.
Львівський державний медичний коледж ім.А.Крупинського
Відомі особливості інтоксикаційного впливу алкоголю на центральну нервову систему а також соціальну забарвленість даної проблеми і тому зросла потреба у вивченні нових можливостей у лікувальній практиці. У механізмах дії ведуча роль належить впливу алкоголю на ретикулярну формацію стовбура, що є полісинаптичним утворенням, а також на гіпоталамичну ділянку. Таким чином виділяються наступні синдроми органічного ураження нервової системи у хворих алкоголізмом: мієлопатія з атрофічним чи спастичним парапарезом (чи параплегією), мозочкова кортикальна дегенерація з вираженою атаксією, грубіше представлену в ногах, з порушенням статики, ходи, з грубим інтенційним тремором, зниженням м’язового тонусу, екстрапірамидний синдром з різними гіперкінезами, частіше по типі атетоїдного, іноді типу гемібаллизма. Рідше відзначаються акінетичні разлади, а також гостра алкогольна енцефалопатія Гайе-Верніке (колишня назва – “верхній геморагічний поліоенцефаліт”). Ураження периферійної нервової системи виникає у хворих хронічним алкоголізмом у вигляді мононевриту або поліневриту. У таких випадках характерне переважне ураження променевого нерва. Мета дослідження: Метою нашого дослідження стало вивчення лікувального впливу церебролізину на групу обстежених хворих з периферійним ураження нервової системи алкогольного генезу у формі мононевропатії променевого нерва, а також полінейропатії нижніх кінцівок. Було обстежено 21 хворого чоловічої статі, середній вік яких складав 41,5±0,8 років. Хворі розділені на дві групи обстеження: основна група і група порівняння. Усі хворі знаходилися на лікуванні у І – му неврологічному відділенні ЛШМД м. Львова, з діагнозом “інтоксикаційна мононевропатія променевого нерва”. Основна група складала 12 чоловік, а група порівняння складала 9 чоловік. Основна група отримувала додатково до лікування ін’єкційний церебролізин (фірма EBEVE) в дозі 10 мг внутрішньомязево 1 раз в день на протязі 15-ти днів. Група порівняння отримувала основне лікування згідно стандартизованої схеми. Група обстежених хворих була поінформована про проведення дослідження, заперечень з боку обстежених не виявлено. Час, протягом якого проводилися дослідження усієї групи хворих складав останніх 6-8 місяців. Стан периферійної нервової системи у обстежених груп хворих до початку лікування був обстежений методом електронейроміографії (ЕНМГ). Вивчались дані, які отримані при дослідженні хворих методикою стимуляційної ЕНМГ, проби: СРВ-моторна і “F-хвиля”, остання відноситься до пізніх феноменів. Результати досліджень: До лікування: по протоколам досліджень показники відповідали: на рівні обстеження – m. Brachioradialis, n. Radialis C5C6C7, параметри М-відповіді: амплітуда М-відповіді при стимуляції в дистальній точці 4,72±0,9 мВ (норма 4мВ), резидуальна латентність 22,1±1,2 мс (норма 2,4 мс) Швидкість проведення імпульсу від лікт. Згину 1,21 мс, згин підпахова впадина 1,06±0,3 мс (норма 45-50 мс) відхилення 97,6%. Виявлене вірогідне зниження проведення імпульсу на даному рівні. Згідно пізніх феноменів F-хвилі – співвідношення з М-відповіддю по амплітуді Макс. 86,6% , середнє – 42,7% пік хвиль не виявлено, блоків 21,4%, гігантські хвилі 10±0,5, периферична латентність 34,1 мс. Відповідно після проведеного курсу лікування, протягом 15 днів, з долученням до основного курсу лікування церебролізину в дозі 10 мг проведено повторні обстеження групи хворих з відповідними показниками: по протоколам досліджень: дані стимуляційної ЕНМГ: СРВ моторна – на рівні: m. Brachioradialis, n. Radialis C5C6C7, амплітуда М-відповіді при стимуляції в дистальній точці 0,77±0,2мВ, резидуальна латентність 48,1мс (норма 1,75 мс), швидкість проведення імпульсу 0,53 мс і 12,6 мс на рівні згину нижньої третини плеча (норма 50-70 мс) відхилення від норми 78,9% вірогідно менше у порівнянні до лікування. При пізних феноменах F-хвилі – співвідношення з М-відповіддю по амплітуді Макс. 107,7% , середнє – 93,9% пік хвиль не виявлено, блоків немає на відміну як до лікування, гігантські хвилі 8,01±0,1, периферична латентність 36,7мс. Як видно з попередніх даних, у всій групі обстежених хворих до лікування зростають показники резидуальної латентності, що характерно для полінейропатій токсичного ґенезу (термінальних полінейропатій), також до лікування у всіх випадках спостерігається зниження амплітуди і площини М-відповіді, деформацією М-відповіді, що характеризується як блок проведення імпульсу 1 ступеня, характерно для ураження проксимальних відділів обстежених нервів у групи хворих. Проте, виявлено вірогідне покращення після проведення курсу лікування, враховуючи що відсоток відхилення від норми зменшився вірогідно з таким до лікування. А також показники проби пізніх феноменів вірогідно покращилися, що свідчить про позитивний процес поступового відновлення провідності у хворих з захворюванням периферійної нервової системи дозволяє рекомендувати курс лікування 15 днів включаючи церебролізин у дозі 10 мг. Висновки: дані досліджень виявили позитивні результати лікування з долученням церебролізину (дозуванням 10 мг у формі домязево) до основної схеми лікування, що вірогідно впливає на швидкість і прогресування відновлення провідності у хворих з мононевритом периферійного типу променевого нерва алкогольного ґенезу. Це дозволяє рекомендувати церебролізин в дозі 10 мг для проведення подальшого курсу лікування у динаміці для досягнення кращих результатів у лікуванні у хворих з ураженням периферійної нервової системи. Рекомендоване в динаміці обстеження хворих з ураженням периферійної нервової системи методом стимуляційної ЕНМГ виявляє вірогідні позитивні результати у тієї групи хворих, що отримували лікування з долученням церебролізину у порівнянні з групою хворих, що отримували стандартизовану схему лікування. Таким чином виявлені вірогідні позитивні результати у відновному лікуванні периферійної нервової системи.
