Автор: викладач к.м.н. Олексюк-Нехамес А.Г. (olekalla@gmail.com)
Посттравматичний стресовий розлад
Визначення.Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є природною емоційною реакцією на глибоко вражаючі події.Це нормальна реакція на ненормальну ситуацію. На даний час усе більша кількість фахівців у галузі психічного здоров’я визнає, що ПТСР може бути зумовленим не лише подіями з масивною загрозою життю та здоров’ю, але й так званими «нормальними» життєвими обставинами — важкою втратою, професійними невдачами та значними фізично-емоційними перевантаженнями на роботі, особистими конфліктами, погрозами, переслідуванням, дискримінацією, труднощами у подружньому житті, та ін. Перша письмова згадка про ПТСР датована І\/-м ст. до н.е.; ПТСР — не нове явище, як не новими є й намагання деяких людей применшити його значення чи взагалі заперечити його існування.Ознаки ПТСР. (Деякі визначення взято із книги-буклету «Важкий психічний стрес». Уклали: д.м.н. Фільц О.О., Кулик О.Л., Березюк О.Р., Бреставська Н.С.). Часто посттравматичний стресовий розлад виникає у людини, яка пережила, стала свідком або зіткнулася із страхітливою подією — смертю, каліцтвом чи їх загрозою для себе або інших (зокрема, для великої кількості людей), що викликала у неї відчуття сильного страху, безпорадності чи жаху у подальшому у травмованої людини можуть розвиватися наступні ознаки: Зазвичай, після травми страх та тривога виникають двояко.В доповіді Напреєнка А.К. на конференції у Києві “Психологічна допомога постраждалим у збройних конфліктах при мирних протестах” відзначено, що всі наведені контингенти населення переживають бойовий стрес – багаторівневий процес адаптації активності людського організму в бойових умовах що супроводжується напруженням механізмів реактивної саморегуляції та закріплення специфічних пристосувальних психофізіологічних змін. Бойовий стрес.Водночас він є станом дестабілізуючим передпатологічним що обмежує функціональні резерви організму підвищуючи ризик дезінтеграції психічної діяльності та стійких соматовегетативних дисфункцій, тому може призвести до бойових стресових розладів. Спектр відхилень психічного функціонування широкий – від різновиду розладу адаптації під назвою бойові стресові реакції – (початковий прояв дезадаптативних розладів) і так званої бойової втоми до постравматичного стресового розладу та реактивних станів (психогенний психоз).Реактивний психоз – найбільш важка форма бойової психогенної травми.Симптоматика зазначених порушень поліморфна – вона розглядається в рамках емоційно-вольових розладів, нападів паніки, фобій, уникаючої поведінки – істероконверсійних дисфункцій, соматовегетативних розладів, асоціальної та агресивної поведінки.Уникання.Уникання стійке уникання стимулів, пов’язаних з травмою, що супроводжується емоційним збідненням, почуттям байдужості до інших людей.Воно має щонайменше три з наступних проявів:-Усвідомлення зусилля уникати думок почуттів повязаних з психотравмуючою подією.Намагання уникати будь-яких подій або ситуацій здатних стимулювати спогади про цю подію;Неспроможність згадати важливий аспект події ;Зниження інтересу до раніше значних для цієї особистості видів активності;Інтрузія.Маніфестація — первинні симптоми до 6 місяців – ПТСР відбуваються у вигляді — інтрузії – невідступного переживання травматичної події, що може набувати таких форм: — навязливих дестисуючих спогадів психотравмуючих ситуацій, галюцинацій або дисоціативних епізодів.- інтенсивного психологічного дистресу під впливом обставин що символізують пережиті психотравмуючі події окремих моментів, чи мають з ними подібність.Гіперактивність.Гіперактивність – що характеризується з наведених нище проявів:Проблеми з засинанням або поверхневим сном. підвищення дратівливість чи спалахи гніву.Надмірна реакція на раптові подразники. Підвищенням рівня фізіологічної реактивності на обставини що символізують психотравмуючу ситуацію подію чи найбільше суттєві її моменти. Вторинні симптоми ПТСР. До вторинних симптомів ПТСР на які страждають пацієнти впродовж багатьох років відносять переважно депресію, тривогу, імпульсивну поведінку, алкоголізм (токсикоманію), психосоматичні проблеми, порушення відчуття часу – порушення егофункціонування.Психологічно психіатрична допомога останніх передбачає сукупність взаємопов’язаних процедур, що дозволить виявити наявність психотравмувальних факторів , доклінічні та клінічні прояви психічних відхилень , провести їх синдромологічну і нозологічну ідентифікацію і клінічну оцінку з урахуванням особистісних властивостей індивідуума.Посттравматичний стресовий розлад ПТСР (F 43.1) – розлад, що виникає як відставлена і /або затяжна реакція на стресову подію або ситуацію (короткочасну або затяжну) загрозливого або катастрофічного характеру, що може викликати загальний дистрес майже у будь-якої людини. Постійним етіологічним фактором, що викликає психічні порушення при стихійних лихах і катастрофах, є психічна травма, тим більш сильна, якщо лихо носить масовий характер, має велику руйнівну силу, наступає раптово (ефект неочікуваності, раптовості). В той же час психогенії при екстремальних ситуаціях нерідко бувають не єдиним шкідливим фактором: нерідко вони супроводжуються травмами головного і спинного мозку, травматичними токсикозами, опіками, пораненням, крововтратами. Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10. Діагностується при відповідності стану таким критеріям:Короткочасне або тривале перебування хворого в надзвичай загрозливій або катастрофічній ситуації, що викликало б майже в кожного відчуття глибокого розпачу. Б. Стійкі мимовільні й надзвичай живі спогади (flash-backs) перенесеного, що знаходять свій відбиток і в снах, які посилюються при потраплянні хворого в ситуації, що нагадують стресову або асоціюються з нею.B. Хворий уникає ситуацій, що нагадують стресову або асоціюються з нею. в) підвищений рівень неспання;г) підвищена вегетативна збудливість.Г. Спостерігається одна із двох нижченаведених ознак:часткова або повна амнезія важливих аспектів перенесеного стресу;2) наявність не менше двох із таких ознак підвищеної психічної чутливості й збуджуваності, що були відсутні до перенесення стресу:а) порушення засинання, поверхневий сон;б) дратівливість або спалахи гніву, зниження уваги;Ґ. За окремими винятками, відповідність критеріям Б, В, Г настає не пізніше, ніж протягом 6 місяців після перенесення стресу.Патогенез.Класифікація.Основний прояв ПТСР (F43.1 за МКХ-10): 1) Постійне повернення людини до переживань, пов’язаних з психотравмуючою подією, що носила загрозливий або катастрофічний характер, протягом 6 місяців після важкої травматичної події: — нав’язливі спогади, фантазії, уявлення про пережите (ремінісценції), що постійно повторюються і викликають неприємні емоційні переживання; — сни і нічні кошмари, пов’язані з психотравмуючою подією, що постійно повторюються; — так званий “флешбек”-ефект; — спалахи негативних емоційних станів, спровокованих якими-небудь подіями, що асоціюються з обставинами “події”. ПТСР виникає як відставлена і/або затяжна реакція на стресову подію або ситуацію (короткочасну або тривалу) винятково загрозливого характеру, що, в принципі, може викликати загальний дистрес майже в будь-якої людини (наприклад, природні або штучні катастрофи, бійки, серйозні нещасні випадки, спостереження за насильницькою смертю інших, роль жертви катувань, тероризму, зґвалтування або іншого злочину).Клініка ПТСР. Зазвичай спостерігається стан підвищеної вегетативної збуджуваності з підвищенням рівня неспання, посиленням реакції переляку і безсонням.З перерахованими вище симптомами й ознаками зазвичай сполучаються тривога і депресія, нерідко є суїцидальні наміри. Додатковим ускладнюючим чинником може бути надмірне вживання алкоголю або наркотиків. Типові ознаки включають епізоди повторного переживання травми у вигляді нав’язливих спогадів (ремінісценцій), снів або кошмарів, що виникають на фоні хронічного відчуття «завмирання» і емоційного зниження, відчуженості від інших .Чинники, що визначають особистісні риси (наприклад, компульсивні, астенічні) або попереднє невротичне захворювання можуть понизити поріг чутливості для розвитку цього синдрому або ускладнити його перебіг. Але вони не обов’язкові й недостатні для пояснення його виникнення.Діагностичні критерії ПТСР.Початок цього розладу виникає слідом за травмою після латентного періоду, що може варіювати від кількох тижнів до місяців (але рідко – більше 6 місяців).Перебіг – хвилеподібний, але, в більшості випадків, закінчується видужанням.У незначній частині випадків стан може приймати хронічний перебіг протягом багатьох років і переходити у хронічне змінення особистості (F62).Діагностується при відповідності стану таким критеріям:A. Короткочасне або тривале перебування хворого в надзвичай загрозливій або катастрофічній ситуації, що викликало б майже в кожного відчуття глибокого розпачу.Б. Стійкі мимовільні й надзвичай живі спогади (flash-backs) перенесеного, що знаходять свій відбиток і в снах, які посилюються при потраплянні хворого в ситуації, що нагадують стресову або асоціюються з нею. Лікування та реабілітація постраждалих внаслідок збройних конфліктів мають бути диференційованими. Так на донозологічному рівні психічних відхилень за якого психічний розлад ще не сформований, переважно застосовують психокорекцію, за наявності сформованого психічного захворювання – психотерапію.Психологічна корекція.Психологічна корекція – це система психологічних впливів, спрямованих на зміни певних особливостей (властивостей процесів, станів) психіки, що відіграють певну роль у виникненні хвороби, їх патогенезі ймовірності рецидивів та загострення захворювання, інвалідизації та інших наслідків соціальної дезадаптації.Психологічна корекція не спрямована на зміну симптоматики та взагалі клінічну картину захворювання. У цьому полягає її відмінність від психотерапії.
Завдяки психотерапїі визначають оптимальний варіант виходу особистості з психотравмуючої ситуації.Способи психотерапії.При наданні допомоги зазначеному контингенту переважно застосовують раціональну психотерапію, аутогенне тренування, навіювання в стані неспання, гіпно та наркогіпотерапію, групову і сімейну психотерапію. Постравматичний стресовий розлад та етапи психологічної допомоги . Поняття та структура психологічного дебрифінгу.Звичайні реакції на травму.Травма – це емоційний удар. Ми знаємо, що зараз Ви перебуваєте у важкому становищі і хочемо з Вами разом переглянути ті Ваші реакції, які викликані травмою..Це звичні реакції на травматичний досвід, хоча кожна людина має свій унікальний спосіб реагування. Ви можете виявити, що вже зустрічалися з багатьма з них. Імовірно, Ви також довідаєтеся, що такі реакції у Вас були чиє більш вираженими, ніж в інших.Первинні, негайні реакції людей після травми — страхтатривога. Іноді Ваші відчуття тривоги можуть бути результатом нагадування про травму; в інших випадках вони падають на Вас, як грім серед ясного неба. Ваші тривогу та страх можна зрозуміти як реакцію на небезпечну, загрозливу для життя ситуацію. Ви можете помічати зміни у Вашому тілі, Ваших почуттях та думках через те, що в результаті травми Ваше сприйняття світу та Ваше уявлення про безпеку змінилися. Певні пускові фактори та натяки можуть нагадати Вам про травму та активізувати Ваші страхи.Такими пусковими факторами можуть бути певні пори дня, певні місця, люди, з якими Ви контактуєте, суперечка з дорогою Вам людиною, певний запах або звук. Зазвичай, після травми страх та тривога виникають двояко:Зазвичай, після травми страх та тривога виникають двояко:а. Повторне переживання спогадів про травму.б. Відчуття збудження та підвищеної активності. Найчастіше, до чого люди вдаються для полегшення тривоги та дистресу, пов’язаного із травмою, — уникання місць, людей та усього іншого, що може нагадати їм про травму, або намагання відволіктися. Будь-ласка, зверніть увагу на зміни, які Ви помічаєте у Вашому тілі, Ваших відчуттях та думках, і які виникли у результаті травми. Травмовані люди частоповторно переживають травму. Можливо, Ви помітите, що у Вас виникають раптові спогади, коли різні аспекти травми раптово «вриваються» у Вашу голову.Деколи такі спогади можуть бути настільки яскравими, що може виникати відчуття, наче усе відбувається з Вами знову.Такі відчуття є настирливими, і Ви, можливо, маєте враження, що зовсім не пануєте над тим, що Ви відчуваєте, думаєте та переживаєте протягом дня та ночі.Можливо, Вамважко буде зосередитися.Це ще один типовий наслідок травми. Неспроможність зосередитися дратує і засмучує.Пам’ятайте про це та звертайте увагу на те, що відбувається навколо Вас.Травматичний досвід також викликає у Вас відчуття, що Ви не контролюєте свій розум або божеволієте. Важливо, однак, пам’ятати, що такі реакції — тимчасові. Важкість концентрації зумовлена настирливими та неприємними відчуттями та спогадами про травму.Намагаючись зрозуміти та «перетравити» усе, що з Вами сталося, Ваш розум постійно переглядає цей матеріал, піднімає його на поверхню.Іншою типовою реакцією на травму єзбудження, тобто схвильованість, відчуття нервовості,надмірної настороженості, тремтіння, лякливість та безсоння.Постійні відчуття напруженості та непосидючості можуть також призводити до дратівливості, особливо якщо Ви не висипляєтеся.Такі зміни у Вашому організмі є результатом страху. Тварини та люди мають кілька потенційних реакцій на раптовий переляк, травмування або загрозу.Однією з реакцій на небезпеку є застигання.Напевно, Ви бачили, як кицька, до якої наближається собака, зіщулюється і практично не рухається.Другою можливою реакцією на загрозу є втеча. Третя реакція — цеборотьба. Відповідь втечею або боротьбою вимагає викиду адреналіну для мобілізації організму та можливості адекватної реакції на небезпечну ситуацію.В результаті травми Ви усвідомили, що на світі існує небезпека, і треба бути до неї готовим. Ваш організм знаходиться у постійному стані готовності та збудження, щоб Ви були певні, що зможете негайно прореагувати на небезпечну ситуацію.Можливо, Ви помітите, що Ви фізично чи емоційно уникаєтелюдей, місць, або речей, які нагадують Вам про травму.Таке уникання спрямоване на захист Вас від ситуацій, які, як Ви відчуваєте, стали небезпечними, та від думок та почуттів, які є всеохоплюючими та болісними. Іноді бажання уникнути спогадів та відчуттів, пов’язаних із травмою, може бути таким сильним, що Ви помічаєте, що забули важливі аспекти того, що трапилося підчас травми. Іншим типовим способом уникання болісних відчуттів та думок, пов’язаних із травмою, єемоційна тупість, або емоційне заніміння.Ще однією типовою реакцією на травму є сум та відчуття пригніченості або депресії. Ви можете мати відчуття безнадії та відчаю, часто плакати, а іноді навіть хотітимете зробити собі щось погане або вчинити самогубство. Із травмою часто пов’язана також втрата зацікавлення у людях та діяльності, яка раніше давала Вам задоволення.Під час травми, Ви, ймовірно, були перелякані та змушені щось робити проти волі. Над Вами вчинене насильство.Під час травматичної події, Ви, можливо, відчували, щовтратили контроль над своїми почуттями, тілом та життям. Інколи відчуття втрати контролю може бути настільки сильним, що Ви відчуваєте, що божеволієте абовтрачаєте здоровий глузд. (всі ці та інші відчуття потребують консультації психотерапевта та психолога)
