Психосоматичні розлади

автор: невролог,нейрофізіолог к.м.н., Олексюк-Нехамес Алла Григорівна

Епідеміологія.Значне розростання психосоматичних розладів в загальній структурі захворюваності відображає сучасну тенденцію до їх переміщення із сфери психіатричної допомоги до загальносоматичної медицини.Психосоматичні розлади як відомо складають від 40 до 70% усіх хвороб, які у нас прийнято кваліфікувати як “функціональні” або “вегетативні”.Саме ці випадки і складають основну кагорту “важких” пацієнтів. Наприклад – хронічні психогенні болі (які складають лише частину усього спектру психосоматичних розладів) зустрічаються у 25% пацієнтів, що звертаються з приводу хронічних захворювань до лікарів загальної практики.Погляд сучасної медицини. В контексті сказаного вище рання діагностика і адекватна терапія післястресових та психосоматичних розладів стають однією з найважливіших проблем сучасної медицини, набувають все більшого значення в лікарській практиці.Існує і інша точка зору, згідно якої схильність до психосоматичних розладів  визначається цілісними патохарактрологічними властивостями: хронічною тривожністю,схильністю до фрустрації (постійного невдоволення собою), істеричними і нарцисичними рисами.  Інші види особистостей: Перевага таких властивостей як педантизм, дріб’язковість і прагнення до порядку, сором’язливість і одночасно амбіційність – розлядається як схильність до виразкової хвороби (“виразкова особистість”) Існує і артритична особистість.  Цікавою є визначення алектисемії.  Алектесимія. Визначення алектесимії: Утруднення у вираженні власних емоцій словами та неусвідомлення власних почуттів , що перешкоджають відреагуванню  негативних емоцій іншими  шляхами крім механізму  соматизації. Астенічні розлади. Ці розлади є найменш специфічні: шифр 6 — “органічний емоційний-лабільний (астенічний) розлад. Характеризується підвищуваною втомлюваністю,  втратою здатності до тривалого фізичного і розумового Навантаження, виражена виснажливість, дратівлива слабість, лабільність настрою з перевагою Пригніченого, слізливість, метеочутливість. Нерідко спостерігається головний біль, відчуття “несвіжої Голови ” запаморочення, порушення сну у вигляді сонливості чи безсоння, вегетативні прояви і парестезії. Наприклад До кардіолога в такому випадку вони звертаються зі Скаргами на тахікардію і навіть вночі, есктрасистолія, Лабільність артеріального тиску. Про необхідність допомоги Психіатра свідчать дані про тривале зниження настрою..  Тривожні розлади. Панічний розлад – F 41 – основна ознака  – є повторні приступи вираженої тривоги – паніка Які не обмежуються певною ситуацією, а і обставинами. Домінуючим симптомом є раптово виникаюч Серцебиття, біль в грудях – відчуття ядухи і запаморочення і почуття нереальності. Багато хворих відчувають страх смерті чи втрату Самоконтролю, чи божевілля. Приступ паніки супро- воджується вегетативною симптоматикою: пітливість, Серцебиття, тремтіння, сухість в роті, утруднене Дихання і т.д.  Генералізований тривожний розлад. Виражена панічна атака відсутня. Стійка  не зафіксована якимись конкретними.  ситуаціями, тривога характеризується проявами Внутрішнього напруження і рядом неспецифічних Симптомів. Характерне постійне внутрішнє Тремтіння , підвищена пітливість, часте Сечовиділення, проноси. Пацієнти заклопотані Повсякденною роботою і роблять песимістичні прогнози (їх часто спостерігають  лікарі загального профілю) .  Депресивні розлади.

Також нерідко діагностує лікар загальної практики. Депресивна реакція – F43.2 До основних симптомів відносяться: зниження настрою протягом двох і більше тижнів, втрата інтересів і відчуття задоволення від усіх сфер діяльності, психомоторна загальмованість чи зниження психічної і фізичної активності, втрата енергії, тонусу, бадьорості. Додаткові: зниження активної уваги, зниження самооцінки, наявність ідей вини і приниження , похмуре майбутнє, Розлади сну, зниження апетиту,суїцидальні думки. Останні дані, що існують у сфері нейропсихофармакології свідчать, про те що депресія являється результатом морфологічних структурних і функціональних змін нейропластичності в центральних відділах мозкових структур, що контролюють настрій і емоції, — в гіппокампі, фронтальній частині кори мозку і мигдалевидного тіла. При депресіях нейропластичний потенціал  гіппокампу суттєво знижується . Це проявляється у зменшенні самого гіппокампу за рахунок атрофії нейронів і в зменшенні кількості і протяженості апікальних дендритів, і ослабленні активності клітин в зубчастій звивині гіпокампу.Іпохондричний розлад.У МКХ -10 – F45.2. Відноситься до  маловивчених розладів.  – такі хворі з іпохондричним розвитком  особистості – це проблема для  лікаря. Основний прояв є завзята переконаність хворого в наявності декількох важких прогресуючих захворювань, яких  у нього немає. Пацієнт постійно приводить численні скарги по типу соматичних без клінічного підтвердження. Такі хворі переходять від одного Лікаря до іншого. Маніпулюють близькими. Такі хворі повинні адекватно лікуватися у психіатрів. Соматизований розлад. Відмічаються скарги на протязі двох років на різноманітні соматичні скарги, симптоми, які не можна пояснити на основі  існуючих соматичних захворювань Розлади і відповідні розлади Є хронічними і призводять до Повторних консультацій і  обстежень у різних спеціалістів. Вперте відкидання пацієнтом Усіх запевнень з боку лікарів Про відсутність Фізичної причини скарг і розладів. У них є тривога і депресія. Соматоформні вегетативні розлади Це розлади (порушення функцій) вегетативної сфери з перевагою соматичних розладів.  Хворі висловлюють скарги на порушення функцій органів І систем (серцево-судинна  і шлунково-кишкового тракту, органи дихання, статево-сечова система), які Приписують соматичній хворобі у одній або більше ділянок   або систем. Характерно скарги на серцебиття , сухість в роті   пітливість стійкий рум’янець, або запечені губи,  почуття дискомфорту в шлунку Тягар, неясні болі в грудній клітці чи ділянці серця. Часте сечовипускання, гикавка чи печія, Скарги на неспокійний  кишківник, вздуття, При відсутності даних клінічного обстеження Чи інструментального обстеження. Хронічні психогенні болі.Згідно класифікації МКХ-10 шифр F45.4 Проявляються хронічним і важким болем, що завдає Страждань (тривалістю не менше 6 місяців, майже Щодня) у будь-якій частині тіла, причини якого не Можуть бути пояснені жодним фізіологічним процесом Або соматичним розладом і такий біль  концентрує на собі увагу хворого. Лікування (стратегія) Практичний досвід роботи доводить, що найефективніша Модель надання допомоги пацієнтам з психосоматичними і Постстресовими розладами включає наступні етапи: Психологічна підтримка за допомогою психотерапевтичної  і медикаментозної  допомоги Навчання володінню своїми почуттями та реакціями, подолання афекту, психологічна корекція, і медикаментозне лікування. 3.Формування поведінкових моделей, які дозволяють подолати Наслідки травми, за допомогою психотерапевтичної допомоги Суттєво що хворий не усвідомлює часто психічні розлади і уникає обговорювати проблему. Має особливе значення Раціональна психотерапія. Метод психодрами – групова Психотерапія. фармакотерапія.Не зважаючи на пріорітетність психотерапевтичної корекції,  виразність сомато-вегетативних компонентів не дає Можливості обійтися без медикаментозного лікування. Фармакотерапія передбачає використання  широкого спектру психотропних засобів – в першу чергу Анксіолітиків , антидепресантів, ноотропів і  нейролептиків. Транквілізатори – мають позитивний соматотропний ефект: Похідні бензодіазепіну (діазепам, хлордіазепоксид,феназепам) зменшують ризик виникнення шлуночкових Аритмій та фібриляцій шлуночків при реперфузії міокарду. Більшість транквілізаторів (похідні бензодіазепіну та гідроксазин) зменшують шлуночкову секрецію, за рахунок антихолінергічної дії і вегетостабільного ефекту. нейролептики. Сульпірид еглоніл, хлорпротіксен, Труксал, флюанксол, клопіксон, тіорідазин (сонапакс, рідазин), Амісульпірід (соліан), пропазін, оланзапін (зіпрекса), рисполепт. Препарати цієї групи показані при Лікуванні хронічних соматоформних больових синдромів, іпохондричного синдрому. Найчастіше застосовується еглоніл І у неврології при мігренях, головних болях, міофасціальних Болях і запамороченнях у дозі 0,1 в/м або 6-12 днів і в подальшому по 0,2 1-2 рази . Антидепресанти, перше покоління Це лікарські засоби, що нормалізують патологічно знижений настрій, зменшують Обумовлені депресією сомато-вегетативні симптоми. Існують препарати першого покоління: амітриптілін (саротен, Саротен-ретард) елівел, доксепін, Іміпрамін, кломіпрамін, анафраніл. Проте мають виражені побічні ефекти. Нові антидепресанти: мають менше виражену побічну дію, чим відрізняються і кращим терпевтичним ефектом. Антидепресанти, друге покоління Нове покоління антидепресантів: селективні інгібітори захоплення серотоніну, зворотні інгібітори МАО при них є Полегшення переносності, зменшення побічних дій,  зниження токсичності. До нових антидепресантів  належать: флуоксетин (прозак, продеп), сертралін (золофт, залокс, стимулотон), циталопрам (ципраміл) Есциталопрам (ципралекс), пароксетін (паксил), флувоксамін (феварін) , міансерин (лерівон), міртазапін (ремерон) Мапротилін (людіоміл), моклобемід (аурорікс), адеметіонін (гепртрал), препарати рослинного походження  (депрім, геларіум, гіперікум). Стрезам, зіпрекса (оланзапін) коаксил (тіанептин). Вимоги до антидепресантів До числа не менш  важливих властивостей антидепресантів відноситься відсутність в обраного  препарату здатності викликати  медикаментозну залежність І синдром відміни, що дозволяє  не припиняти навіть терапію  при досягненні прямого лікувального ефекту. Таким вимогам відповідають препарати Сучасних генерацій. Дози препаратів, що рекомендуються для лікування депресивних розладів.Застосування антидепресантів. Застосування антидепресантів є безпечним класом психотропних середників при правильному їх застосуванні. метою запобігання депресії курс лікування антидепресантами рекомендується тривалістю до 6-12 місяців.  ноотропи. Часто призначаються при лікуванні психосоматичних розладів, вони не мають негативного впливу на внутрішні органи  і не виявляють ознак поведінкової токсичності, проте можливе посилення тривоги і дратівливості. Найширше використовують ноотропіл (пірацетам,  луцетам) Енцефабол, церебролізин, прамістар (прамірацетам) Показані ці препарати при астенії з психосоматичними розладами. Вони мають ряд нейротропних і соматотропних ефектів. етаболічні середники. Відомим препаратом який часто застосовується є мілдронат. Новим метаболічним засобом з широким спектром біохімічної  дії є препарат вітчизняного виробництва – кардонат, що має в складі ефективну формулу амінокислот та коферментних форм вітамінів. Такого типу препарати сприяють  поліпшенню розумової і фізичної активності, концентрації уваги. Доцільним є застосування препарату в складі комплексної терапії при ішемічній хворобі серця. Препарат призначають по 1 капсулі 2-3 рази на день, при підвищеній потребі в інградієнтах доза може бути збільшена до 6 капсул на добу. Середня тривалість курсу лікування становить 3-4 тижні.