автор: канд.мед.наук. невролог Олексюк-Нехамес Алла Григорівна
визначення (ganglionitis; анат. ganglion нервовий вузол +-itis) — ураження симпатичного нервового вузла. У процес може утягуватися кілька вузлів симпатичного стовбура — полігангліонит, трунцит. Можливе сполучення ураження симпатичних нервових вузлів і периферичних нервів (гангліоневрит), симпатичних нервових вузлів і корінців спинного мозку гангліорадикуліт). Гангліоніт.Ураження окремих вузлів симпатичного стовбура проявляється вазомоторними, секреторними, піломоторними і трофічними розладами у відповідних зонах, порушенням функції внутрішніх органів, зниженням больової чутливості, явищами гіперпа-тії, зниженням сухожильних рефлексів, емоціональними розладами. Ураження верхнього шийного симпатичного вузла проявляється синдромом Бернара — Горнера, порушенням потовиділення на відповідній половині обличчя, розширенням судин шкіри лиця і кон’юнктиви, підвищенням температури шкіри в даній зоні, пониженням внутрішньоочного тиску, афонією і хрипінням через порушення тонусу м’язів гортані, зміною ЕЕГ на боці ураження. Подразнення цього вузла нерідко симулює гіперфункцію щитовидної залози. Ураження зірчастого вузла проявляється болем у відповідній половині грудної клітки (у вигляді «напівкуртки»), що віддає в руку і симулює приступ стенокардії. Поряд з ураженням вузлів симпатичного стовбура спостерігається ураження вузлів, в склад яких входять клітини і волокна симпатичних, парасимпатичних і соматичних волокон, частіше це крилопіднебінний і колінчастий вузли.Невралгія крилопіднебінного вузла (синдром Слюдера) проявляється приступами болю, що супроводжується вегетативними розладами. Біль локалізується в ділянці ока, носа, верхньої щелепи і зубів. Вегетативні розлади проявляються гіперемією кон’юнктиви, гіперсалівацією, сльозотечею, набряклістю слизової оболонки носа, ринореєю.Особливість приступів.Приступи частіше виникають вночі і мають кау-залгічний характер. Після приступу в ділянках локалізації болю відмічається гіперпатія. Біль може іррадіювати в язик і піднебіння, вискову ділянку, шию, вухо і ділянку позаду соскоподібного відростка, в руку, половину грудної клітки. Нерідко він супроводжується судорогами м’язів, які піднімають м’яке піднебіння, що спричиняє певні звуки. Приступи можуть ускладнюватись задишкою, нудотою, світлобоязню. Синдром Слюдера частіше відзначається в осіб похилого віку і, як правило, виникає в результаті запальних або неопластичних процесів в основній або решітчастій пазусі. Невралгія вузла колінця. Біль починається з ділянки вуха, має приступоподібний характер і поширюється на обличчя, потилицю, шию. Нерідко у хворих спостерігаються герпетичні висипання в ділянці зовнішнього слухового проходу. Часто в процес залучається і лицевий нерв, що проявляється парезом або паралічем м’язів відповідної половини обличчя. Оскільки між названими вузлами і вузлами симпатичного стовбура існує анатомічний зв’язок, то біль при синдромі Слюдера і невралгії вузла колінця може поширюватися на більш віддалені ділянки тіла або половину тулуба.Гангліотрунцит. Ураження окремих вузлів симпатичного ланцюжка спостерігається рідко. Частіше в процес залучається кілька вузлів того або іншого боку або весь ланцюжок.Ураження вузлів грудного відділу симпатичного стовбура приводить до порушення функції легень і непосмугованих м’язів кишок. Діагностика захворювання цього відділу симпатичного стовбура дуже тяжка і являє собою суміжну область між неврологією, терапією і хірургією.При ураженні поперекових вузлів настає порушення симпатичної іннервації нижніх кінцівок, що проявляється судинними і трофічними розладами.Ураження черевного (сонячного) сплетення (солярний плексит, або солярит) проявляється болем, подібним до свердління, періодично повторюваним в надчеревній ділянці («солярний цвях»). Спостерігається болісність при натискуванні по середній лінії живота між пупком і мечовидним відростком. Нерідко порушується функція травного каналу.причини.Виникнення гангліоніту, звичайно зв’язане з гострою чи хронічною інфекцією (грип, ангіна, малярія, бруцельоз, сифіліс і ін.), вірусом (герпес)рідше з інтоксикаціями, травмами, пухлинами.причини.Іноді Гангліоніт є ускладненням запальних захворювань жіночих статевих органів, остеохондрозу хребта.Герепетичні (вірусні) ускладнення.Психічні травми, метеорологічні і кліматичні фактори можуть провокувати Г. і збільшувати його протікання. Частіше уражаються лівий симпатичний товбур, верхній шийний і шийно-грудний (зірчастий) вузли. Клінічна картина. Клінічна картина поліморфна, що характерно для патології вегетативної нервової системи: парестезії, пекучі болі, що можуть поширюватися на всю половину тіла, свербіння в області, що відноситься до ураженого ганглія, хворобливість при пальпації остистих відростків хребців (особливо при гангліорадикулітах). клініка.Нерідко болі виникають приступообразно. Можуть бути порушення функції внутрішніх органів, що іннервовані ураженими вузлами. Розвиваються трофічні порушення (зміна забарвлення, коляру і пігментації шкіри, її витончення і виразкування, набряк підшкірної клітковини), порушується регіонарне потовиділення і терморегуляція. Продовження клініки.З боку рухової сфери спостерігаються регіонарная атрофія м’язів, зміна м’язового тонусу, контрактури й анкілозування суглобів, арефлексія. При ураженні верхнього шийного вузла всі ці зміни відзначаються в області голови, обличчя, шиї.При ураженні зірчастого вузла виникають псевдостенокардитичний синдром, болі в руці і верхньому відділі грудної клітки, при ураженні грудних і поперекових вузлів — порушення вегетативно-трофічної іннервації нижньої частини тулуба і ніг, а також функції органів черевної порожнини і малого таза. Діагностика. Діагноз ставлять на підставі клінічних даних. У ряді випадків діагностика зв’язана зі значними труднощами. ( див. диф. Діагноз) Диференціальний діагноз. проводять із сирінгомієлією, нервово-судинними синдромами, менингорадикулитами, невритами соматических нервів Необхідно виключити захворювання серця (при шийних і верхнегрудных гангліоневритах), органів черевної порожнини (при нижніх грудних і поперекових Гангліонітах).Лікування. Лікування залежить від етіології Г.При запальних процесах призначають антибіотики і десенсибилізуючі засоби, при пухлинах проводять оперативне втручання. У комплексну терапію включають препарати, що зменшують збудливість вегетативних утворень: гангліоблокатори: (пахикарпин, ганглерон і ін.), вітаміни групи В (нейрорубін, нейробін, нейровітан); застосовують новокаїнову блокаду ураженого вузла. Рекомендується фізіотерапія: струми Бернара, ультразвукова терапія, іоногальванізація, сегментарно — УФ-опромінення і застосування лікувальних грязів (низької температури), радонові, сірководневі і сольові ванни.Прогноз для життя сприятливий, але захворювання в ряді випадків протікає довгостроково, працездатність знижується. Лікування, особливостіПри ірритативних гангліонітах, особливо у зв’язку с остеохондрозом хребта або фантомними болями ампутованих кінцівок, застосовують ультразвук у імпульсному- режимі по лабільній методиці при інтенсивності 0,2—ОД Вт/см2 паравертебрально і на відповідні больові зони;при наличии тугорухомості і при появі контрактур назначают фонофорез гідрокортизону (методика № 163).Ультразвук доцільно застосовувати при тривалому хронічному больовому синдромі, при явищах угнітання функції вузлів;при гострій симпаталгії ультразвук викликає загострення больового приступа у звязку з стимуляцією симпатико-адреналової системи, підвищенної при гострому процессі (при підвищенних цифрах адреналіну і ноадреналіна). При поперековому симпатогангліоніті використовують новокаїн-електрофорез, електричне поле УВЧ в слаботепловому дозуванні, ультразвук в імпульсному режимі, діадинамічні або синусоідальні модульовані струми. Рекомендується також індуктотермія області проекції симпатичних вузлів з чергуванням з кальцій-електрофорезом (головним чином при угнітанні їх функції) (методики № 18, 70, 104, 157). В комплексі лікувальних процедур використовується ЛФК і досить обережно масаж. Массаж комірцевої зони назначають в період затихания явищ гангліоніту або транзиторного подразнення вузлів, применяя дифференційовану, щадячу методику з використанням прийомів поглажування, разтирання, легкої вібрації. Виключають розминання і такі прийоми вібрації, такі як “рублення”, похлопування, постукування, стігання; не допускається значний тиск на тканини. Масаж і особливості.Процедури массажа назначають через день (чергуючи з фізичними факторами), їх тривалість від 5 до 15 хв., на курс лікування 10—12 процедур. Варто уникати тепловых процедур. При тривалому і важкому протіканні захворювання при нееффективності вказаних засобів застосовують рентгенотерапію (100—120 Р) через 3 дня (всього 5—6 опромінень). В умовах місцевого санаторія, курорта фізично міцним людям застосовують лікуванням грязями (сегментарно і на відповідну руку): температура грязьових апплікацій не вище 35—37°С, по 10—15 хв., через день, всего на курс 10—15 процедур (методика № 219). При поперекових гангліонітах грязьові апплікації накладають на нижнюю часть живота и відповідну ногу. При генерализації процессу грязеві апплікації варто чергувати з радоновими ваннами. Ослабленним хворим доцільно назначати радонові (18,2—72,8 нКи/л, или 50—200 ЕМ) или сульфідні (50—100 мг/л) ванни, всього 12—14 на курс, через день (методики № 168, 208). комплекс лікувальних заходів включають ЛФК, массаж, вітаміни. ЛФК, як і массаж, назначают індивідуально, так як застосування при масажі елементів разминання, постукування, вібрації може загострити болі. При наявності коронаро-кардіо-склерозу, коли симпатальгія провокує стенокардію (при комбінованій або гангліонарній стенокардії), бальнеотерапию комбінують з судиннорозширюючими вазоактивними засобами або гангліоблокуючими засобами. Препарати що застосовуються для лікування гангліонітів, (окрім інших схем лікування). Ганглерон , Gangleronum; ПЕНТАМИН, Pentaminum; ДИМЕКОЛИН, Dimecolinum; ИМЕХИН, Imechinum; ГИГРОНИЙ, Hygronium; К ВАТЕРОН,
