к.м.н., Олексюк-Нехамес Алла Григорівна
Сон (визначення).Сон – визначається як регулярно повторюваний, легко обернений стан організму, який характеризується відносним спокоєм, і також значним підвищенням порогу реакції на зовнішні стимули у порівнянні з станом неспання. Інсомнія заважає пацієнтам концентруватися на своїх справах протягом дня через підвищену збудливість і фізичну втому. Безсоння — інсомнія. Інсомнія ( в пер. з лат. In – нема, somnus – сон), або безсоння вперше описаний J. Heinroth 1818 році. Клінічно це психосоматичний розлад що проявляється як сприйнята хворим незадоволеність кількістю та якістю сну. Найчастіші скарги важкість засинання, навіть при знайденні в ліжку, часті прокидання вночі з неспокоєм, раннє пробудження або відсутність почуття відпочинку після сну.
Фізіологічна потреба людей у сні залежить від віку:до 1 року — 16-18 год., у 3 роки – 13 годин, у 5 років – 12 годин, у 7 років – 11,5 годин, у 10-12 років –10,5 годин, у 16 років –8,5 годин, у 17 років і старше 8 годин, старше 70 років – 6,5 годин. Хронічне неспання (безсоння). Більш складний стан, ніж гостра перехідна інсомнія. В денний період супроводжується пізнавальними аффективними моторними розладами, порушеннями що впливають не лише на хворого, і на його сімю. Хворі що страждають на інсомнію мають високий ризик розвитку депресії, тривоги, зловживання психоактивними речовинами, імунні дисфункції виникають.причини. (запис на консультацію: 0677452596)
Причини неспання – прийом медикаментів, зловживання алкоголем, або наркотиками, психічні розлади (депресія, тривога, хвороба Паркінсона), соматичні захворювання (артрит, астма, гіпертиреоз, гіпертрофія простати, захворювання нирок, серцева недостатність, риніт) апное, періодичні мимовільні рухи у ві сні, розлади циркадних ритмів або синдром прискореної\сповільненої фази сну. Для описання стадій сну використовують результати ЕЕГ. Сон складається з 4-х стадій. Стадія І характеризується наявністю низько амплітудної регулярної активності з частотою 3-7 коливань в секунду. Стадія ІІ характеризується появою на ЕЕГ веретеноподібних хвиль з частотою 12-14 коливань в сек. і повільним трьохфазним хвилевим комплексом, що має назву К-комплекс. Стадії І і ІІ складають “поверхневий сон”. Стадії ІІІ і ІV називають фазою повільного сну чи дельта- сон. Крім того розрізняють REM (rapid eye movement) i NREM (non— rapid eye movement) або ортодоксальний сон. NREM сон має описано 4 стадії, що розрізняються на ЕЕГ. REM сон відрізняється ЕЕГ активністю, м’язовою атонією і рухами очних яблук. Психічна активність під час REM сну асоціюється зі сновидіннями. NREM сон і REM сон чергуються протягом ночі циклами від 90 до 120 хвилин, що складає 4-5 циклів протягом ночі. Приблизно 80% осіб відмічають, що при пробудженні у цій фазі можуть розповісти про сновидіння. Фізіологічний сон регулюють три важливі механізми: 1)гомеостатичний механізм, в основі якого лежить необхідність достатнього відпочинку після періоду неспання (активності) циркадний механізм пов’язаний з життєвими циркадними ритмами і у більшості людей синхронізований з 24-годинним циклом. 3.ультрадіальний механізм, що відображає співвідношення між REM i NREM сном.Для оцінки сонливості використовують шкалу Епворта (ESS) та визначають сонливість в таких ситуаціях: при читанні, перегляді телевізора, в транспорті, і в містах загального користування, після роботи на перерві, після прийому алкоголю, при очікуванні сигналу світлофора в машині. Оцінка 16 балів вказує на сомнолентність в денний час, 11 балів – часто можливий розлад, надмірна сонливість. 0 балів – сонливість не виникає бал – слаба вірогідність сонливості 2 бали – помірна вірогідність сонливості 3 бали — висока вірогідність сонливості (підрахунок балів у кожній ситуації). Полісомнографія розглядається як золотий стандарт при кількісній оцінці сну. Інші методи: ЕЕГ, електрокардіографія, пульсоксиметрія, використовують для виявлення таких порушень як періодичні мимовільні рухи кінцівок у ві сні і апное, нарколепсію. Активність на ЕЕГ. Неспання на ЕЕГ- низької змішаної активності, дуже швидкі коливання. Засипання – альфа хвилі частота 8-12 коливань в сек. І низькочастотні активність змішаної частоти. Регуляція сну відбувається шляхом складної взаємодії анатомічних центрів, що локалізовані в стовбурі головного мозку, ретикулярній формації, таламусі, корі. Різноманітні трансмітери приймають участь у модуляції сну. Найважливішим з них є серотонін. L—триптофан, являючись попередником серотоніну, може бути індикатором якості сну. Дефіцит L—триптофану приводить до вкорочення REM фази. Ацетилхолін і норадреналін мозку також приймають участь у процесі сну. НА- вміщені нейрони, що локалізуються у Locus ceruleus, грають важливу роль в регуляції сну (“REM—off” — нейрони). Порушення сну при депресії пов’язано з ацетилхоліном мозку, при цьому відбувається зміна патернів REM фази сну. Цим пояснюється антидепресивний ефект деривації сну, під час якого видовжується REM фаза. Порушення сну при хворобі Альцгеймера…також пов’язане з атрофією холінергічних нейронів в основі мозку. Циркадні ритми “сон-неспання” пов’язані з секрецією мелатоніну. Супрахіазмальне ядро гіпоталамусу вважається анатомічною локалізацією “циркадного пейсмекера”, який регулює секрецію мелатоніну. Дофамін збільшує активність і неспання. Варто відмітити, що біологічні субстанції (нейропептиди, ренін, субстанція Р, АКТГ і GABA) впливають на якість і механізм сну. Для оцінки стану сну використовують фармакологічні засоби, де враховують баланс сну і неспання. Класифікація і номенклатура розладів сну. Безсоння (диссомнія) – як узагальнений вираз розладів сну відображає порушення окремих його ознак і різне їх співвідношення. Характер засипання тривалість і глибину сну, час пробудження. До типового безсоння відносять неможливість заснути протягом 45 годин, важкий сон через часті пробудження (за ніч 6 разів), короткий сон (менше 6 годин) при умові що ці явища спостерігаються 4 рази в тиждень. Виділяють види диссомній – Короткотривала диссомнія.Перехідна (спостерігається 1-2 ночі, не більше двох тижнів) Інтермітуюча – виникає періодично.Постійна – триває більше 3-х тижнів. Розлади сну неорганічної природи включають: диссомнії , первинно психогенного походження, де є емоційні порушення. парасомнії – аномалії що виникають стани сноходіння, нічні ужаси і кошмари. F 51.0 Безсоння неорганічної природи.F 51.1.1 сонливість неорганічної етіології.F51.2. Розлади режиму сну і неспання.F51.2 сноходіння (сомнамбулізм)F 51.4 ужаси під час сну.F 51.5 кошмари.F 51.6 розлади сну не уточнені.Виділяють також розлади сну неорганічної природи пов’язані з хворобами нервової системи: G 40-47. Епізодичні і пароксизмальні розлади.G 40. Епілепсія.G 43. Мігрень.G 47. Розлади сну.G 47.0. Порушення засипання і підтримування сну.G 47.1. Гіперсомнія.G 47.2. Порушення циклу неспання і сну.G 47.3. Апное у сні.G 47.4. Нарколепсія і каталепсія.Порушенню сну при психічних розладах. Нервова анорексія – коморбідна з депресією — зі зменшенням.Обсесивно-компульсивні розлади –Панічні розлади Генералізовані тривожні розлади.Посттравматичні стресові стани.Шизофренія.Манія.Деменція.Існують інсомнії асоційовані з ліками і алкоголем. Алкоголь викликає різноманітні розлади сну – як у здорових так і у хворих алкоголізмом. У здорових людей доза алкоголю викликає вкорочення латентного сну, погіршує пробудження. В період абстиненції видовжується дельта – сон і зменшується REM сон. При хронічному алкоголізмі і REM сон і дельта – сон погіршуються він стає фрагментарним і коротким, а дельта сон взагалі повністю відсутній. Виліковування при алкоголізм може протікати паралельно з покращенням ЕЕГ – показників сну. Седавні-гіпнотики.Седавні-гіпнотики включаючи барбітурати і бензодіазепіни, мають схожий ефект на сон – погіршується пробудження подавляється і REM сон і дельта сон. Стимулятори (амфетаміни, метилфенідат, симпатоміметичні аміни, нікотин, кокаїн кофеїн) стають причиною пробудження і приводять до синдрому віддачі який характеризується гіперсомноленцією, подразливістю і соматичними розладами. Інші медикаменти від яких можуть виникати розлади сну: антиконвульсанти, баклофен, деривати теофіліну, анти аритмічні середники, L-dopa, β-блокатори, α – метил допа. Інсомній асоційовані з соматичними і неврологічними захворюваннями. Кардіоваскулярні хвороби, респіраторні хвороби, печінкові і почінкові порушення, гастроінтестінальні розлади, неврологічні хвороби включаючи травму голови, васкулярні хвороби (мігрень, кластерна головна біль), інфекційні ушкодження нервової системи, дегенеративні демієлінізуючі захворювання. До розладів сну приводять захворювання рухової сфери: міоклонус, хорея, периферична невропатія, епілепсія, м’язова дистрофія. Небажані феномени, що раптово виникають у сні (на межі сон-неспання) – сноходіння (сомнамбулізм). Глибока REM фаза першої третини нічного сну може супроводжуватися покиданням ліжка і складною поведінкою без переходу в активне неспання. Пацієнт здійснює раптові обдумані рухи які повторюються епізод до епізоду. сноходіння (сомнамбулізм). Під час таких епізодів можуть бути галюцинаторні спогади минулих психотравмуючих ситуацій. Хворий виглядає тривожним, мова нечітка, з перервами, фрази короткі. Можливі і соціально небезпечні дії хворого. Ці стани можуть бути викликані штучним пробудженням у 4 стадії сну. Стан провокується стресовими подіями. При пробудження хворий розгублений. Випадки сноходіння виявляються часто у сім’ях зі спадковістю. Нефармакологічні стратегії лікування неспання.Терапія контроля над стимулом.Обмеження сну.Релаксаційні види терапії.Когнітивна терапія.Парадоксальні наміри.Навчання гігієни сну.Поведінкова інтервенція. Поведінкова інтервенція – поведінкова терапія скерована на тому щоб хворий усував поведінку що не підходить для сну, наприклад якщо хворий неспокійний у спальні – він має піти з спальні. Фокусом лікування – розрив умовно-рефлекторного звязку між спальнею та місцем неспокою.Стратегія фармакологічного лікування.Перша лінія фармакотерапії: бензодіазепіни,.Небензодіазепінові снодійні: золпідем,Залеплон, (золпідем).Есзопиклон, рамелтон,.Друга лінія фармакотерапії -Трициклічні антидепресанти -Антигістамінні середники. Альтернативні медикаменти –Валеріана.
