Боротьба триває

 Наше життя сповнене суму, і сум цей ледь вдається загасити добрими спогадами, 
коли друзі — відходять. Треба помолитись. Хотілося б помолитися поруч з друзями. 
Отож. 
Дивним є і непомірно дивовижним усі події, звичайно Господь зводить нас з людьми, щоб їм допомогти, ))) цей факт у мене вже роками не викликав сумніву. Але дивним стало те що я не перестаю пошуки і себе у таких розмовах. Я пишу ці слова як роздуми, а не листи окремо комусь. Це тільки роздуми над подіями — у житті і спілкуванні. Моє право писати пост про свої думки і переживання.
Дивним є те що -тема — співчуття — насправді може дратувати. а комусь власне співчуття і допомога дуже важливі. Іноді усвідомлення глибини і серйозності усього що відбувається трошки спантеличує. Хоч як я не намагалась звикнути до цього відчуття. І все ж дуже дуже приємно допомогти тому кому це так необхідно. Це не зовсім приємно, але відчуття що саме так найкраще. Тобто — це не гординя.