виявляється (спогади) аналітика

Не хотілося обтяжувати читанням моїх блогів усіх тих хто це відчуває.
Дивно, що минуле приходить до нас у різний спосіб, чи то фото померлих друзів, і наші спогади — чи то позитивні спогади живих друзів, які забули що, були молоді і арні. Дивно, що прощаемо ми лише тоді коли вже немає кому прощати, дивно що згадуємо лише коли мсамі втрачаємо. І Дивно що ненависть нічого не приносить, а кохання відроджує надію на краще. Хоча — нічого в цьому дивного немає. Є лише — шлях по якому десятки сотні разів тисячі разів проходить наша память свідомість і т. інше, щоб навчитись кохати? Можливо навіть не просто навчитись а просто не втратити те ціннє що вже є. І Цінувати кохання у всіх його проявах. Зараз негайно і вже.