День Свободи на Майдані: "ЗЕКА — ГЕТЬ!" (фото, відео) — Електронейроміографія

Originally posted by at День Свободи на Майдані: "ЗЕКА — ГЕТЬ!" (фото, відео)

На Майдан я сьогодні, у зв’язку з грипом і температурою, чесно збиралася не йти. Але близько шостої, читаючи в Інеті різноманітні повідомлення з Майдану, зрозуміла, що таки піду. Наковтавшись пігулок, о восьмій була на Майдані. Перші дві фрази, які почула — від знайомого фотокора, що люди колоною пішли на Хрещатик, а від ведучого зі сцени — що їх там оточив і б’є «Беркут». Отже, побігла я на Хрещатик, і видершись за допомогою добрих людей на телефонну будку, познімала звідти закінчення штовханини з «Беркутом». З натовпу люди кричали, що «беркутівці» непомітно для камер б’ють їх по ногах.

Калашніковська масовка на той момент, здається, вже розходилась, ну, і хай, я все одно не пішла б їх, ганебників проплачених, знімати. Є люди, яким не подобається, що Києвом на 7 листопада носять червоні прапори. Є люди, яким не подобаються марші УПА на 14 жовтня. Але я ніколи не повірю, що на столицю знайдеться хоча б десять людей, незалежно від їхніх політичних поглядів і партійної належності, які могли б з власної ініціативи вийти у такий вечір у центр міста, щоб заважати комусь святкувати річницю Майдану.

А люди справді святкували і вітали один одного зі святом. Деякі були з помаранчевою символікою, причому на партійців «Нашої України» вони схожі не були. Один чи два відчайдухи були у шаликах «Так, Ющенко!» (поважаю). Дехто тут таки поруч розповідав, який він іуда. Можу зрозуміти.

Людей, за моїми оцінками, на Майдані було від тисячі до двох. Точніше порахувати важко, бо періодично частина людей ішла на той бік Хрещатика і намагалася підійти до сакральної Йолкі, яку, вочевидь, заради того, щоб можна було почати зводити її на річницю Майдану і перешкоджати тим самим мітингу, спеціально вперше зробили синтетичною. Партійних і організаційних прапорів майже не було.

Коли «Беркут» випустив людей з оточення на Хрещатику, більша частина повернулась на Майдан, до сцени. Пішли чутки, що зараз міліція в’язатиме людей і забиратиме апаратуру. Перший наліт стався ще до того, як я туди підійшла — техніку вдалося відстояти. Але майже одразу почався другий. «Беркут» відтісняв людей, що трималися за руки, а ті передавали звукопідсилювач один одному, намагаючись його врятувати. Якою врешті-решт була доля апаратури, я не побачила, але люди відвели душу на повну. Почали зі скандування «Міліція з народом!» (не уточнюючи, щоправда, що саме вона з ним робить), а далі перейшли на «Ганьба!» і легендарну кричалку «Спасибо жителям Донбасса!» у її оригінальному звучанні (відмінно чути приблизно на 7:35 відео). До речі, росіяни вже переклали її своєю мовою. У них вийшло «Спасибо Питеру за Вову-п…» 🙂

Але лейтмотивом усього свята було, звичайно, ж — «ЗЕКА ГЕТЬ!». Також дуже весело скандували «Я-ну-ко-вич, грьобаний фашист!» — на мотив Yellow Submarine :). Коли почалася штовханина, якісь жіночки закликали журналістів знімати обличчя кожного «беркута». Як на мене, це зайве. Прийти до влади — і пустити їх усіх під повну люстрацію, як у Грузії. Одразу стільки проблем буде вирішено.

Якийсь чоловік у цивільному, що представився священиком, проникливо закликав «беркутів» зірвати погони і не служити злочинному режиму 🙂 Що там у Святому Писанні про бісер сказано?

Що можу сказати загалом — справжнього революційного настрою сьогодні ще не було, та й людей було не дуже. Сам захід був швидше потрібний, щоб іще раз побачити один одного і трохи відвести душу. Скоріше, це був день «Беркуту» (скільки ж його було — порахувати неможливо, і четверо затриманих протягом дня) і вусмерть наляканої влади. Таке враження, що з кожним днем вона боїться своїх співгромадян все більше і більше. Якби ж іще більшість співгромадян не були такими аморфними…

Вікторія Омельченко (тепер вже Дніпрук) з коханим чоловіком