Лекції циклу ”Функціональна діагностика захворювань центральної нервової системи”
к.м.н. асистент Олексюк-Нехамес А.Г.
Покази до проведення викликаних потенціалів. Частина 1.
Доклінічні стадії при об’єктивній оцінці сенсорних функцій у новонароджених дітей, хворих з афазією і з зниженням інтелект. Реально обстежити хворого зі зниженням слуху амаврозом як психопатичного типу так і справжні вогнищеві зміни мозку.
Діяльність аналізатора у людини передбачає наявність специфічного рецептора і провідних шляхів. Рецептори представляють собою специфічні особливі для кожного виду чутливості мінітрансформатори, що переробляють енергію подразника у електричний потенціал, який може бути зафіксований як потенціал дії любого ланцюга трьохнейронного сенсорного шляху у вигляді деякого сумарного ВП (викликаного потенціалу) відведеного від скальпа над конкретною ділянкою кори головного мозку
Таким чином ураження на любому рівні сенсорного шляху так чи інакше приводить до зміни характеристик ВП головного мозку, аж до повної її відсутності.
Доступні для виділення і аналізу ВП поділяються в залежності від анатомічного признаку:
ВП головного мозку
ВП спинного мозку
ВП периферійних нервів. На методиці оцінці викликаних потенціалів периферійних нервів базується стимуляційна ЕНМГ – СРВ моторна і сенсорна проби
Відомо, що при подразненні терміналей нервових волокон електричним током можна зареєструвати потенціал дії афферентної порції нерва, а при стимуляції ефферентних волокон –відповідь м’язу за характеристикою якого опосередковано дають характеристику про рухову порцію.
Швидкість проведення імпульсу по мієлінізованому нервовому волокну 5-120 м\с, по немієлінізованому -0,5-5 м\с, така різниця пояснюється тим що імпульс іде поступово за рахунок послідовності деполяризованих ділянок мембрани з утворенням ПД, а по мієлінізованих по перехватам Ранвьє.
При демієлінізуючих поліневропатіях – відбувається значне зниження швидкості розповсюдження збудження (СРВ), а при аксональному ураженні – зниження амплітуди викликаного м’язу за рахунок випадіння з сумарної відповіді потенціалу дії уражених рухових одиниць.
Буде помітно схожа характеристика по ВП головного і спинного мозку, при різному ступеню і вираженості ураження сенсорного шляху.
Існує класифікація ВП по модальності або виду стимулу:
1.Зорові ВП (ЗОРОВІ ВИКЛИКАНІ ПОТЕНЦІАЛИ) – відповідь на спалах світла, реверсивний паттерн,зображення предметів
інші
2. Слухові (или акустичні) ВП (СВП) – відповідь на тон або звуковий щиглик.
3. Соматосенсорні ВП (ССВП) – частіше у відповідь на електричну стимуляцію
периферических нервов або на тактильне подразнення.
4. Вестибулярні і кінестетичні ВП – при виконанні отоневрологічних тестів
(наприклад, при розкручуванні у спеціальному кріслі).5. Тактильні, нюхові і смакові ВП як відповідь на відповідний подразник.
В клінічній практиці.
В клінічній практиці частіше застосовуються методики вивчення ВП перших трьох модальностей, так як, например, у випадку нюхових і смакових ВП можуть виникнути проблеми з дозуванням подразника і синхронізацією часу подачі стимулу і регістрації відповіді.
ВП класифікуються за частотним діапазоном, в якому вони виділяються, на:
1. довголатентні (в діапазоні частот 0.5-100 Гц).
2. Коротколатентні (від 2 Гц до 2 кГц).
За разміщенням джерела, що генерує ВП, відносно регіструючих електродів, регістрють:
1. ВП ближнього поля.
2. ВП віддаленого поля.
У випадку вирішення вузькоспеціалізованого завдання застосовуються методики, що пов’язані з деякими активними діями досліджуваного хворого при застосуванні стимулу, наприклад:
1. ВП, повязанні з ініціацією рухів.
2. ВП на пропущений или відмінний за характером стимул.
3. ВП, повязані з підтриманням уваги (“хвиля очікування”) и таке інше.
Частина 2.
ПРИНЦИПИ РЕГІСТРАЦІЇ
ВИКЛИКАНИХ ПОТЕНЦІАЛІВ
Для отримання і аналізу ВП головного и спинного мозка необхідний якісно інший, ніж при ЕНМГ, методичний підхід. Він заключається в нанесении строго дозованих сти-мулів, синхронізації часу подачі подразнення і регістрації викликаної відповіді, а також в застосувані відбору ділянок ЕЕГ з метою виділення ВП із фонової активності і шумів. (Рис. 2.1), когерентне накладання ділянок ЕЕГ сприяє
Наростанню амплітуди ВП в N раз (где N – число опосердкувань), що необхідно обовязково, оскільки средня амплітуда ВП біля 10-15 мкВ, а фонова ЕЕГ досягає амплітуди 100-150 мкВ і більше. Для виділення невикревленого ВП необхідно прискіплива оцінка оцінка до якості застосованих датчиків і до методики їх установки на голове пацієнта, так как максимальний імпеданс не повинен перебільшувати 2 кОм (для СВП) або 5 кОм (для ЗВП и ССВП).
Тому шкіра хворого обробляється абразивною пастой для видалення ороговевшого шару епідермісу, а в якості токопроводного середовища використовуються электродні гелі або пасти, що забезпечують хороший контакт протягом тривалого часу
Відвідні електроди накладаються абсолютно симметрично относительно сагітальної лінії частіше всього в точках, передбачених міждународною системой “10-20%”
